В цьому місті день як ніч
Ну а ніч - стороковий ворон
Зречено чорним крилом
Накриває імлу туманом.
У туманнму сні в підсвідом"ї
Хвилі повільно линуть.
Створюють ілюзію руху,
Породжують міраж предсвітання.
В цьому місті чи можна жити.
Та чи можна його покинуть.
Павутиння думки сплітає,
Та не створюється одноманітна.
В цьому місті слів дуже мало
Ну а ті що лишились осліпли.
В цьому місті відлуння-дощ
Посилає сигнали SOS.
Та не чути за краєм неба
Цю слабку і тиху морзянку.
І сигнали дощу розбились
Об воронячий чорний кодекс.
Поветаємось із провулків
Ти і я - ми жили там довго.
Довго так,що давно скінчилось
Те життя не помітивши нас.
"стороковий" - немає такого слова. є "сторічний".
і "підсвідом"я" - немає. а є "підсвідомість".
мені в цьому вірші бракує ритму. і рими. виходить, що це і не верлібр, і не римований вірш.
Оценка поэта: 5 ух ти! у тебе такі образ почали цікаві з"являтись:"Ну а ті що лишились осліпли", "І сигнали дощу розбились
Об воронячий чорний кодекс" - це щось! Молодець, рада твоїм успіхам
варава відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Молодець, рада твоїм успіхам 
радий що нарешті зазирнула до мене 
