То ж звідкіля буває
Яскраво світлий сніг!?
Чорне гілля хитає
Звір – вихор для утіх
Похмурий велет – хмари
На темнім тлі землі
Пускає в сірі мандри
Біленькі кораблі!?
А звідки серед люду
З‘являється добро!?
Між гомону облуду
На злеє терено,
Поміж багнючні хвилі,
Де гавкіт й грець луна,
Щось блисне в кволім тілі –
Чиясь сія душа!?
А справа проста: Всесвіт –
Наш Божий океан,
І то – клітинний досвід
Веде серед оман.
Проб‘ється дух святенний
Крізь будь-яке дрантя.
То ж тиск наш повсякденний,
Закони це буття!
4 листопада 2009
