Есе на тему «Я»
Людина – дивне створіння: вона може багато говорити про себе і зовсім не цікавитись іншими. Чи слухати оточуючих, не згадуючи власного життя та власних проблем. Але хто не вислухає тебе краще, аніж ти сам? Хто ТИ є насправді?..
Я. Хто я? Людина. Як говорив у своїй пісні відомий співак, «інколи янгол, інколи потвора».
Я. Вир емоцій, думок вміщенні у одній лише букві.
Я - людина. Жива людина, яку часом ніхто не може зрозуміти. Якій інколи буває самотньо. Яка може кохати. Яка може радіти сонцю, оточуючому тебе світу, людям. Таким самим «Я», як і ти.
Я - егоїстка. Ця буква вміщує у себе частину егоїзму. Можливо, коли людина створює родину, то ця буква скоріше перероджується у «ми»?..
Я - особистість. Частка всесвіту, яка здатна сама мислити, створювати, здогадуватись.
Може, «я» - це просто літера в кирилиці? Ні. Це жива літера. Єдина літера, яка поєднує в собі стільки різних думок та поглядів.
О-со-бис-тість.
Я – українка. Я та, що вслухається у спів пташок, вдивляється у чисте прозоре небо, мріє, співає. Говорить з природою серцем. Усією душею кохає сонячні промені. Бігає по галявині, дивлячись, як метелики кружляють у романтичному танку весни.
Я кохаю. Думки переплітаються з емоціями. Відчуваю солодкий присмак закоханості. Чисті почуття, які і створюють мене. Думки про кохану людину… Про частину мене…
Я – не сама. У світі існує безліч таких самих «Я», які просто розуміють тебе. Це мої друзі.
Я. Усе у всесвіті, зібране воєдино.
Можливо тоді слід сказати «ми», а не «я»?..
Я – життя.
Ми – життя.
