Я ступала обережно
По ридаючому небу,
Я ходила по хмаринах
І хапалася за дощ.
Все було тоді безмежно!
Чула простір біля себе,
І свобода по шпаринах
Розповзалася утовщ.
Ця ридаюча дорога,
Що збентежена грозою,
Зовсім скоро неодмінно
Розпадеться на шмаття.
Кину блискавку під ноги,
Вмию щедрою сльозою
І змінюся докорінно,
Ігноруючи буття...
29.06.2004.