Збентежена грозою

Я  ступала  обережно
По  ридаючому  небу,
Я  ходила  по  хмаринах
І  хапалася  за  дощ.
Все  було  тоді  безмежно!
Чула  простір  біля  себе,
І  свобода  по  шпаринах
Розповзалася  утовщ.

Ця  ридаюча  дорога,
Що  збентежена  грозою,
Зовсім  скоро  неодмінно  
Розпадеться  на  шмаття.
Кину  блискавку  під  ноги,
Вмию  щедрою  сльозою
І  змінюся  докорінно,
Ігноруючи  буття...

29.06.2004.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136896
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.07.2009
автор: Lucy