Краплі дощу немов шрами на склі,
болем хмари до неба пришиті...
Не можу ніяк зрозуміти себе,
хворе серце своє зупинити...
Вогні міста горять, розрізаючи ніч,
наче тисячі нових зірок.
Відкриваю вікно, забуваю про страх
і у небо роблю перший крок...
П'яне місто здуріло, і усі запалили
електричні вогні мов сніжинки;
Веселі діти радісно обсипають
штучним снігом мертві ялинки!
А дощ іде та іде, краплі б’ють у вікно…
грудень зрадив зимі з весною…
Я відкрию вікно, трохи ще покурю,
і у сльозах ту радість втоплю...
