Віка за віками, нашими братами,
Здобувалась воля - тріумф над ворогами
Та й сьогодні війна не лишає України,
Бо зрадники-сини її шматують на частини.
Куди не кинь оком-усюди самі блоки!
Усе вишукуєм: кому б нам’яти боки.
Бо ми вже так звикли – завжди проти всіх.
Своїм не довіряємо, воюєм проти них.
Кажеш ти не бидло, а як тебе назвати?
Коли тобі на долю українця наплювати,
Коли братам своїм у вічі можеш ти брехати.
Повір, не зможеш щастя ти на зраді збудувати.
Годі, набридло! Кажу я вам,
Братам українцям й москалям-козлам!
Це слово патріота, що прагне здобуть долю,
Народ більше не може жертвувать собою!
Що кажеш?
Російська – друга державна?
Хай йде до біса твоя політика славна!
Де ви були коли ми плекали нашу мову?
А, так ви її нищили,та вам не вдасться це зробити знову.
Мене листами закидають, казочками годують,
Кажуть намовити друзів ще й гроші пропонують!
Ти диви, а з чого це така турбота?
А щоб твій голос збагатив ще одного ідіота!
Віра українця, як спосіб спікуляції.
Постійні сутички призвели до конфронтації.
Допомагаеш їм, а що отримуеш натомість?
Шматок землі на цвинтарі і брудну совість.
Годі, набридло! Кажу я вам,
Братам українцям й москалям-козлам!
Це слово патріота, що прагне здобуть долю,
Народ більше не може жертвувать собою!
Щодня одні й ті самі розмови
І ми сліпо віримо знову і знову,
Та факт зради не берем до уваги,
Втрачаючи крихти людської самоповаги.
А я ладна вбивати заради Батьківщини,
Та якщо ще піднімить дух кожної людини,
Якщо це врятує майбутнє моєї країни
Я вбиватиму ворога кожної хвилини.
Пробач мені земле-мати,
Та мені вже не змога мовчати.
Я мушу іншим брихливі пащі закрити,
Я донька твоя і маю тебе захистити.
Годі, набридло! Кажу я вам,
Братам українцям й москалям-козлам!
Це слово патріота, що прагне здобуть долю,
Народ більше не може жертвувать собою!
