Холодно.
Вкриває все навколо білим брудом.
І відділяє вас від мене снігом.
Я намагаюся зігріти руки
І залишитися під прицілом.
Ловлю собою ваші пулі,
Лишаючи малюнки крові
На білім бруді з ваших снів.
Ще жоден дощик їх не змив.
Хай б’ється дужче моє серце,
Зажатеє між гострих лез.
Хай кровоточить швидше...
Це не вперше...
Його замінять на протез.
Лишаю я тільки малюнки
На вашому брудному склі...
Хай ці червоні поцілунки
Красуються на цій землі...
Замовкли вії, більш не співають
Своїх тонких сумних пісень.
Хай люблять, плачуть, зневажають...
Я не повірю їм тепер.
Бо білий бруд свій розкидали.
І холодно уже... забрали
Кров мою гіркую...
І я здаюся, я жалкую...
Якби не ваш цей бруд навколо,
Якби не ці маленькі пулі,
Я, може, дихала би вволю
І не лежала б зараз долі...
Зробіть що-небудь: я ще живу!
Хай прийде весна кольорова!
Я, може, навіть, не помру...
Лише б не випав бруд ваш знову....
