Я не повірю у слова провини,
Що повні ніжності і теплоти,
В обійми я знайомі не полину,
А повернусь у прірву самоти.
Навіщо мучити себе зізнанням,
В яке не віриш навіть сам?
Навіщо називати це коханням
І промовляти ТАК моє ім’я?
Все, що було, намарно повернула, -
Забула все, про що ти говорив,
Я очі, голос, подих твій забула,
Й не бачила тебе уже вві сні…
…Немов з гори від щастя я летіла,
Відчувши: падаю у небо знов;
І карусель життя мене вертіла,
Новий відкрила з фото я альбом!
…Закрила все стіна мовчання
Не знаю де ти, з ким і як.
Я знов сліпа. Слова зізнання
Застигли у моїх сльозах…
