Накидати слів – не важко,
Але ж то хіба справжні вірші?
В них душа не тріпоче, як пташка
А до прірви залишилось трішки
Ти постій над прірвою трохи
Зазирни в глибочинь оком
Як стріла пролетять роки
Ти не встигнеш за їх кроком
Ти біжи не біжи за часом
Все одно плине він швидше
Тобі добре зі мною разом?
То навіщо шукаєш щось ліпше?
Так навіщо шукати щось краще,
Коли добре нам в цю хвилину
Розлучатися буде важче
Слів гірких неприємна лавина
Слів гірких неприємна дійсність
Спопеляюча душу отрута
Не знайшли у коханні радість
І любов нами теж забута
І любов пролетіла як пташка
Після неї – місце для тиші…
Накидати слів не важко,
Але ж то хіба справжні вірші?
