Вітри донатять січню щедро свою лютість.
Мороз різьбить шибкам букети на стеклі.
Ставок під снігом вперто боре свою скутість.
А я чіпляюсь знов за спогади ві сні.
Малює пам'ять моя, всупереч морозу,
Коротку вуличку сільську з п'яти дворів.
У темнім чорно-синім небі літню грозу.
І череду ущент нажаханих корів.
Біжать зі степу до осель чимдуж тварини.
З під ратиць чвиркає грязюка до небес.
А дощ періщить батогами їхні спини.
І виє зляканий, в буді, грозою пес…
А ще в блакитній бачу іноді безмежі
В зеленім травні абрикоси білий цвіт
На помаранчево-багрянім тлі пожежі.
Бентежні спогади, ві сні, дитячих літ.
************************************************
І я думками- снами знову в тім селі,
Де залишилася моя дитяча бутність.
Там, теж мороз різьбить букети на стеклі.
Вітри донатять січню щедро свою лютість.
с.Кочубеївка, Шпиль
08.01.2024
