Квітне сад в голові, часто ніччю, коли треба спати,
Заколисуєш квіти, вони ніц ніяк не поснуть.
От купив би їх хтось, але ж я їх не хочу продати -
Ніби діток голублю, хай зАвжди лишаються тут.
І одні з найболючіших - що буде після?
Чи лишишся зі мною ти ще на чотири життя?
Знаю ноти та чом не з'являється пісня?
Чому вчасними часто бувають не рішення, а каяття?
Полюблю кожну думку ментальну квітучого саду,
Що легенько у спину штовхає вперед і до дій.
Я не сплю, я - жива, і лунає думок канонада.
Боже, просто будь поруч, бо я загублюся у ній.
Авторська начитка https://youtu.be/zKeFmbGPDFQ?si=YrFTbChBek9GQ9ME
