Пожухлим травам так пасує сирість,
Хоч їм не спалахнути вже ніяк.
На землю небо опускає сірість
Повітря знову змінює свій смак.
І пряно пахне скрізь опалим листям.
І ця краса формує в нас кліше.
Погода нас дратує вітросвистям,
Тепло зберігши в пам'яті лише.
На терезах між лагідності й злості,
Знайду баланс, зберігши кольори.
Всихає день, темнішає о шостій,
І гріють теплі вогники згори.
