Сон синьоокого Яструба.
З Приазовських степів я Фіалку зустрів.
Її вітер зі Сходу приніс у Вересовий ліс.
Сміливий погляд в серце моє загримів
а голос «contralto» блискавицею зігрів.
Пробач, непривітний сьогодні наш ліс.
Похмурий холод, тьма, соплива мряка
дощова яку цей клятий буревій приніс.
В Божественній виставі це тільки І дія.
Під софітом небесним спалахне подія,
ласкавим світлом розпочнеться ІІ дія.
Маревом зникне вогка й тьмяна завіса,
в дивотанець рушить не один гульвіса.
Всяка темна нечисть нехай іде до біса.
Ява.
Немовби зупинився час. Феєрії осінній
оксамит, мохів смарагд і ягід самоцвіт.
Хмаринок з павутиння дивний переліт.
Дички терпкий смак, дубів дереворит,
патлатих хвойних шишок пізньоцвіт.
Під сойки спів і вересовий сміх у ложі
хтось зірвав ліщиновий горіх. Штурхіт…
Клекіт сосни, раптовий хруст ламких
гілок, кленового листя прощання танок.
Пріє наст, ніжно п'янить живиці аромат.
Як Фігаро з'явля вогняна білка акробат.
Червленим златом жовтень б'є в набат.
В антракт яріє виставка чудних грибів,
з лишайником сивий пеньок загомонів.
Під вальс падолисту я за мить пролетів,
вихором впав, на тендітне рамено їй сів.
Трель «Vi - o - le - tta » протяжну завів:
«Чи Ти бачила справжнє синє небо? Ні,
Ти ніколи не бачила в степу такого неба.
Літом воно ніколи не буває таким синім,
синім як мої очі, а в Тебе таємничокарі»
Голос за лаштунками:
«Не влюбляйся в чёрный глаз, чёрный
глаз опасен а влюбляйся в голубой - он
всегда прекрасен».
Хочеш - у «тунель кохання» проведу,
мишку вполюю або куріпку принесу?
Фіалка:
«Згинь хижий птах! Втікай у далечінь!
Я цілителька душ і ран живих творінь».
Мольфарка половецька вразила мене,
може вітер у степ вільний мене зажене.
Та не знайду я такої принцеси степової,
доживатиму стрімкої долі птахи лісової.
Ех, скинути, хоча б кілька десятків лік,
за руку б ухопив, й не відпустив повік.
Голос за лаштунками: «Любовні рани
найкраще загоює той хто їх заподіяв»
Боже!
Не дають заснути її бездонні чорні очі,
дуже холодної осінньої тривожної ночі.
Кант зоряного неба над нами з стінами.
Крик неприкаяної душі чужими снами.
Завіса.
Чудово! 
Дякую,сподобалось! 
