***
Бачиш, і бабине літо вже в’яне.
Тільки і згадки - засмага й пісок.
Дим над садибами хмарно-кальянний -
душі листочків летять до зірок.
Топчеш дорогу по колу земному.
Падає листя, все падає, па…
Суть падолисту, напевно, у тому,
щоб наді мною витала журба.
Щоб повертатися пам`яттю в далі,
де покоління батьків молоде,
хліб запашний у бабусі, медалі
дід наглянсовує, тато веде
брата й мене на парад, з оберемком
кульок повітряних всіх кольорів.
Мама… І як не бувало нам темно:
вогник родинний лампадно горів.
Ми, як це листя, тепло увібрали.
Час опадання у кожного свій.
Земле моя, мій народе, всі рани
хочу зцілити в журбі мовчазній.
добре є! 
