Загорілося полум'ям яду,
вижигало старі книжечки.
Лиш заплачу, а мене нема рядом,
й не пливуть більш по річці качечки.
Край села — все одно попелище,
з кожним днем усе більше вогню.
Я благала ночами у вищих,
захищайте нещасну рідню.
Хай ніколи не буду я вдома,
того дома просто й нема.
Ця історія всім нам знайома,
наше щастя забрала війна.
Обіймайте батьків коли поряд,
не цурайтесь, цей шанс лиш один.
І ловіть на собі кожен погляд,
у батьківських обіймах хвилин.
