Чого цей світ вартує без віри,
Де душі темні, порожні діри,
Де світло надії, яке не ввмікнулось,
Де все, що статись могло - вже відбулось...
Чого цей світ вартує без світла,
Без квітки, котра навесні розквітла,
Без вітру, який розганяє хмари,
Без долі, що щастя знаходить до пари...
Чого цей світ взагалі вартує,
Якщо в ньому віра й любов не рятує.
Якщо в серці згасла надії ватра,
Чого ця покута насправді варта...
Чого це чекання таке болюче,
І сонце таке надмірно палюче,
І небо так недосяжно високо,
Чого в цьому світі так одиноко?
Бо в кожному серці надмір зневіри,
Бо в кожному домі обмаль довіри,
У кожному щасті - надлишок болю,
І кожен надіється тільки на долю.
І страшно сказати правду у вічі,
І страшно вступити у річку двічі,
І важко згадати, і просто забути,
Цей світ справедливим не вміє бути?
Чого в цьому світі усе так не просто?
Бо важко дається до цілі поступ.
Бо часто бракує бодай розуміння,
Що цінність найвища - смирення й терпіння.