радость моя белая
пташечка моя безхвостая
синичка в пазухе неба
мышка в колодце зимы
как он касается нас когда падает этот белый
как светлеют от него лица дворы
как кажется тогда что жизнь ещё свежа и хрустка словно простыня
что дорога в яблочный рай начинается за старыми корпусами больницы
что никто не прогонит из нашего сада эти деревья
что ах мышка стрелки часов бегут и вперёд и назад
а если захотят и совсем останавливаются
отрастают криво обстриженные волосы старых кукол
звери не умирают
а птичьи косточки фарфоровых чашек срастаются
белый белый приди засыпь нас засыпь
смотри какие мы глупые
как осенние мухи
что цокают о стекло
и оглушённые падают
смотри как мы упираемся как мы возимся
как выплевываем сквозь зубы твёрдые и заслюненные слова
как прячем страх свой в мокрую капусту тела
как плачем от бессилия когда никто не видит
усыпи нас белый усыпь
научи нас быть зёрнами спрятанными глубоко в яблоках
репейниками в собачьей шерсти
пустыми улиточьими домиками в траве
научи нас спать как спят кролики в норах
ровно и быстро дыша
научи меня быть мышью
в глубоком колодце зимы
когда я смотрю вверх
я хочу всегда видеть над собой
круглую и холодную
монету неба
(Перевод с украинского)
Оригинал:
радосте
радосте моя біла
пташечко моя безхвоста
синичко у пазусі неба
мишко в колодязі зими
як він торкає нас коли падає цей білий
як світлішають від нього обличчя двори
як здається тоді що життя ще свіже й хрустке як простирадло
що дорога в яблучний рай починається за старими корпусами лікарні
що ніхто не прожене із нашого саду цих дерев
що ах мишко стрілки годинників біжать і вперед і назад
а захочуть то й зовсім спиняються
відростає обстрижене криво волосся старих ляльок
звірі не помирають
а пташині кісточки порцелянових чашок зростаються
білий білий ходи засип нас засип
дивись які ми дурні
як осінні мухи
що цокаються об скло
і причмелені падають
дивись як ми комизимося вовтузимося
як випльовуємо крізь зуби тверді й заслинені слова
як ховаємо страх свій у мокру капусту тіла
як плачемо коли ніхто не бачить від безсилля
присип нас білий приспи
навчи нас бути зернинами захованими глибоко в яблуках
реп‘яхами в собачій шерсті
порожніми равликовими хатками в траві
навчи нас спати як сплять кролі у норах
рівно і швидко дихаючи
навчи мене бути мишею
в глибокому колодязі зими
коли я дивлюся вгору
я хочу завжди бачити над собою
круглу й холодну
монету неба
