Нікого не треба: свої почування
Тобі, тихий вечоре, виллю усі
І піду з тобою блукати до рання
Туди, де не був ще ніхто.
Забуду про смуток, з безодні безмір’я
Натхненнями спрагу втамую душі
І мрії химерні у вірші самотні
Крізь серце своє переллю.
6-7.06.2000