Не вмію я прикли́кати хмарки́
Чи мріями розвіяти негоду,
У час нічний зібрати зірочки,
Холодний вітер збурити в спеко́ту.
Не знаю я, як пахне едельвейс,
Не передам в малюнку квіток вроду,
Веселкою не порідню сердець
І не продовжу щастя мить до року.
Ожити не спроможна навесні,
Щоб храм душі причепурити віршем…
Так мало залишається мені
Можливостей для втіхи в цьому світі.
Переміщу у мелодійний світ
Самотність, сховану у жменьці тиші,
Яка лежить у серці десь на дні
І викликає творення молитви.
На відстані молитви – світ життя,
У гармонійнім поєднанні звуків
Бринить: Бог, Україна і Весна, –
І тішать серце миті незабутні.
15.07.2016
