Не кажи мені «так!»
Я лиш твого жовтневого неба
травневий закоханий птах.
Рік війни. Блокпости. Аусвайс.
Твоя шкіра мені оверсайз
геть у всіх українських містах.
Клятий Кой Но Йокан!
Так і хочеться в небо пірнути,
гайнувши враз через паркан,
чи обрізать останній бузок
там, де вхід у посольство
улюблених твоїх книжок.
Наш вогонь — генератори рим,
нам броня — псевдонім.
Хай вертається швидше додому твій дім.
Не кажи мені «так!»
Прочитай мене на ніч натомість
очима заплющеними по складах,
ти, жовтневе усміхнене небо
в травневих
садах.
