Трагедія щирості
Іноді, але вже досить давно, мені приходить думка, що трагізм шекспірівських трагедій можна звести до трагедії щирості. Вона полягає в тому, що щира людина, коли її дурять, дозволяє себе обдурити саме тому, що не припускає думки про обман: вона очікує, що з нею поводитимуться так, як повелася б з іншими вона.
Приклади, які найлегше згадати. Ромео, бачачи Джульєтту, яка не мертва, а спить, вражений тим, як вона схожа на таку, що спить, але все ж вважає, що вона мертва. Гамлет може вважати потворним відкриттям те, “Що можна все всміхатись і всміхатись І бути гадом” (переклад Леоніда Гребінки, оригінал: “That one may smile and smile and be a villain”). Згодом Клавдій для того, щоб вбити Гамлета, користується тим, що Гамлет перед двобоєм із Лаертом не оглядатиме мечів, як щирий, необачний (free from all contriving). Отелло дозволяє маніпулювати собою Яго, вважаючи його чесним. Лір вважає брехливих старших дочок щирими, а щиру Корделію жорстокою. Він сповна вірить словам кожної, не думаючи, що старші дочки можуть його дурити, а менша – всім серцем любити, не виявляючи очікуваної наголошеної пошани. Річард III користується тим, що люди не очікують на обман. Сер Джон Фальстаф – начебто весь від слова “фальш”/'false', але й він страждає, бо не прийняв до уваги щирого зізнання принца Генріха, що той порве з сером Джоном, коли воцариться. Генріх V у нічній розмові з солдатами перед битвою при Азенкурі обурений тим, що солдат Майкл Вільямс впевнений у нещирості його, Генріха, заяви, що той не хоче, щоб за нього платили викуп. При цьому Генріх розмовляє з солдатами інкогніто, та все ж звинувачення в нещирості його ображає. Юлій Цезар йде на смерть, будучи попереджений (і це лише частина трагедії. Зі змовників Брут чесніший за Кассія, знаменита промова Антонія до народу “О друзі, римляни! До вас я мовлю.” (переклад Василя Мисика, оригінал "Friends, Romans, countrymen, lend me your ears" ) успішна тому, що Антоній, виконуючи поставлену йому умову, все ж обдурює змовників, які цього не очікують). Антоній повторює долю Ромео: він вірить неправдивому повідомленню про смерть Клеопатри. Дуже незручний трагічний герой Коріолан страждає також від своєї щирості: висловлюючи свої погляди, він щирий більше, ніж потрібно в його умовах від успішного політика.
Щодо цього цікаво співставити два явища, які стосуються шекспірівської біографії. По-перше, відоме висловлювання Бена Джонсона про Шекспіра: «Він був, справді, чесний» (He was indeed honest) – початок характеристики Шекспіра, яку дає Бен Джонсон. По-друге, серіал “Will Shakespeare”/”Life of Shakespeare” 1978 р., за сценарієм Джона Мортімера, у якому Шекспір зображений як плутяга. Із таким підходом зручно також співставити висловлювання Бруска з “Як вам це сподобається”: “Найправдивіша поезія — це найбільша вигадка” (переклад О. Мокровольського, оригінал “The truest poetry is the most feigning”). Читач творів для характеристики автора може обрати або Гамлета, або Бруска. Або чергувати їх. Найрозумніше чергувати, але читач звичайно обирає того героя, про якого зараз читає.
ID:
989720
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.07.2023 21:00:53
© дата внесення змiн: 25.07.2023 21:02:11
автор: Валентина Ржевская
Вкажіть причину вашої скарги
|
