Праві ви, не така я, зовсім інша.
Гучні слова для мене - порожнеча.
В моїй душі і відчуття гостріші,
І в цьому часі, мовби недоречна.
Чужа серед своїх, якась дивачка.
Іду по світу, не рахую кроків.
Сюрпризів не даруйте, не побачу,
Мілкі вони у почуттях глибоких.
Мабуть, що старомодна у манерах:
Люблю книжки і плачу із дощами.
У голові вигадую химери
І кланяюсь природі величавій.
Якась така. Ціную справжню тишу.
Люблю я небо кольорів ожини.
В біді чи смутку інших не залишу,
Душа болить проблемами чужими.
У віршах часто гою давні рани.
Хтось каже сильна, бо ховаю душу.
А там моря, і бурі нездоланні,
Та я вітрила направляти мушу.
це просто стан душі. бувають емоційні злами...а творчість - то певна віддушина для самореалізації, утвердження особистості. щасти вам! і, звичайно, натхнення!
Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Браво, Олічко! Поети особистості вразливі...
Пишуть вірші- вони щасливі!
Здатні прийняти,пережити все довкола,
врешті стають мужнішими.
Кожен співає своє соло,
є шанс бути мудрішими.
І ВИ одна із них!
Не оминайте днів щасливих!
Пишіть, творіть!
Даруйте людям прекрасні миті!
Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В поезії поетам і поетесам потрібні як ковток повітря втопаючому ( тобто і всьому!) -
художні відкриття, ідеї-волення,
що дають світло для направляння творчим людям (значить, всьому)!!
Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00