Друзі-журавлинці!
Собі я не пробачу,
Якщо іще вас не побачу..!
Якщо не пригублю до дна
Ту чашу творчого вина.
Ще разом будемо читати,
Слухати, співати,
Ті щирі і прості вірші,
Словами їх торкатися душі…
З тугою пригадаємо
Колег, яких втрачаємо…
Вони належать вже богам,
Своїми вічними віршами
Говорять з неба з нами,
Творять поезію, вже там…
Лиш разом щастя, журавлинці,
Бо сумно бути на одинці,
Нерадісні тоді звучать вірші…
Стрічайтесь ж, милі друзі,
У залах, чи на лузі, та спішіть,
Віддати часточку душі…
