Я п'ю цей день до дна,
Та замість кави - море,
Ніяка глибина
Не втопить моє горе.
Бо слово честі дав
Служити моря царю,
Якби тоді я знав,
Того, що зараз знаю.
Що бачитиму світ,
Яким він був уперше!
Що майже десять літ
Я подорожей звершив.
Не знав, коли почав,
Служити царю моря,
Що я собі обрав
Найкрасивішу долю.
Таких красивих мук
Іще не знало серце,
То мого моря стук,
Який мені озветься!
