Гермес іде по світу. Стрічає пса.
- Я бог - представився Гермес чемненько. А пес обнюхав його ноги.
- Мені самотньо. Люди зраджують богів. Але тварини
невинні й смертні, це те, що треба. Увечері
утомлені від денних мандрів, ми сядемо під деревом. Зізнаюся тобі,
що відчуваю свою старість і хочу вмерти. Для тебе цей обман згодиться
аби лизати мені руку?
- Авжеж – відповідає пес недбало – я буду тобі лизати руку.
вона холодна й дивно пахне.
Іде, іде. Зорю стрічає.
- Я Гермес – бог мовить – і являє одне із найпрекрасніших своїх
облич. – Чи не захочеш разом з нами піти
до краю світу? Якщо це буде важко я постараюся
щоб голова твоя спочила на плечі моєму.
- Гаразд - зоря відповідає голосом скляним. Мені байдуже куди йти. Але край світу – це наївність. На жаль немає краю світу.
Ідуть. Ідуть. Гермес пес і зоря. Вони тримаються за руки. Гермес
міркує, якщо піти шукати друзів вдруге, не треба бути таким відвертим.
Zbigniew Herbert HERMES, PIES I GWIAZDA
Hermes idzie przez świat. Spotyka psa.
- Jestem bogiem - przedstawia się grzecznie Hermes. Pies wącha
jego nogi.
- Czują się samotny. Ludzie zdradzają bogów. Ale zwierzęta
nieświadome i śmiertelne, oto czego pożądamy. Wieczorem po
całodziennej wędrówce usiądziemy pod dębem. Powiem ci wtedy,
że czują się stary i chcą umrzeć. To będzie kłamstwo potrzebne,
abyś lizał moje ręce.
- Owszem - odpowiada niedbale pies - będę lizał twoje ręce. Są
chłodne i mają dziwny zapach.
Idę, idę. Spotykają gwiazdę.
- Jestem Hermes - mówi bóg - i wydobywa jedną ze swych
najpiękniejszych twarzy. - Czy nie chciałabyś pójść z nami na
koniec świata? Postaram się, aby tam było przeraźliwie i abyś
musiała oprzeć głowę na moim ramieniu.
- Dobrze - mówi szklanym głosem gwiazda. Wszystko mi jedno,
dokąd idę. A z tym końcem 'świata to naiwność. Niestety nie ma
końca świata.
Idę. Idę. Pies, Hermes i gwiazda. Trzymają się za ręce. Hermes
myśli, że gdyby drugi raz wyruszał szukać przyjaciół, nie byłby taki szczery.
