Попливуть майже всі.
Але випливуть лиш одиниці.
Розбредуться полями. Здичавіють у ковилі.
Не лякайся її, голубої печальної жриці,
.……..із вінком на чолі
Ні на котрій з долонь
не прописані лінії втечі.
Твій терпкий горизонт -- парадигма на рівні очей.
Опір надто крихкий. Із найтонших глибин порожнечі
……….проступає плече
Чорний атлас долонь –
і повільно лишаєшся зграї.
На прозорих раменах вібрують чужі письмена.
Шепотіння води. Крізь коліна твої проростає
………..кольорова трава
Таке враження, що не тільки картинку, а і сам вірш писав штучний інтелект Джо Аберкромбі в стилі дарк фентезі. Дуже атмосферно написали!
гостя відповів на коментар К0ВАЛЬ, 19.05.2023 - 23:17
ахах...мабуть, я не настільки толерантна, як штучний інтелект, бо він мені іноді робить зауваження (якщо ви вживатимете образливі слова, то нам важко буде порозумітися і т.д...)) то я вже якось сама даю собі раду...
Без півлітра важко зразу розібратися, але притягує магніт поезії.Немає набридливих декларацій, догматизму,як це зазвичай буває у багатьох,які обзивають себе поетами...
гостя відповів на коментар Mikl47, 07.04.2023 - 20:13
то я вже якось сама даю собі раду...
