Коли дощі ідуть стіною,
І їхні сльози на вікні,
Так хочу стерти їх рукою,
Бо плакать схочеться й мені.
Дощ навіває чомусь тугу,
І з ним я плачу просто так.
Чи так душа зніма напругу?
Удвох наплачимося всмак.
Омиють сльози всі печалі.
Сльоза - це ліки для душі.
А потім разом ми в мовчанні,
Не ллються сльози вже в тиші.
Щасливий той, хто може плакать,
Не по причині, просто так.
Сльозам не треба дорікати
Можливо, скаже хтось -" дивак".
Не кожен сльози зрозуміє,
Хтось посміється досхочу,
Якщо душа плакать не вміє,
З такою сліз не розділю..
Якщо душа плакать не вміє,
З такою сліз не розділю..
- у ціль!
на жаль, не кожна людина на землі має душу...
***
Душі властиво: плакати, сміятись,
Зливатись в парі кольорами гами,
Любити, вірити і сподіватись...
Її не втримати і під замками!
Не кожен сльози зрозуміє,
Хтось посміється досхочу,
Якщо душа плакать не вміє,
З такою сліз не розділю..
Мудро! Душа, що не вміє плакати, й радіти щиро не вміє.
В народі кажуть, коли людина поплаче в мить стане легше на душі... Гарно та зворушливо, дорога Надюшко! Натхнення Вам та сонячного настрою! Миру та добра!