Є сонце на небі, та й місяць там є,
Земне є красиве довкілля,
Жінок теж багато на світі цім є,
Для мене ж одна є - Надія.
З якою по життю пройтись вдалося,
Так швидко, що життя хвилиною здалося .
Чи сплю, а може й так собі гуляю,
Десь щось забув, а більше пам'ятаю…
Тих сорок років ще й чотири, що пройшли,
Й той час далекий, де себе тоді знайшли.
Цілую, плачу, обіймаю , переймаюсь,
Без тебе, моя Щастя, страждаю, маюсь.
Надіюсь, що наступить час,
Котрий з'єднає знову нас .
Тай створить ту великую подію,
Та поверне мені мою Надію .
Небайдужий.
28.07.022 року.
