Танцює полум"я , кусає блики ночі.
Стріляє іскрами , що з дров летять в пітьму.
І язики звиваються , як стан дівочий ,
Так манять погляд і очищують від сну.
Біленький дим заколосився в гору.
Малює образи , що бачили дерева.
Фарбує небо , що в ночі прозоре
І десь в полях лягає вересневих.
А жар палахкотить , мов ніжні зорі ,
Ковтком голодним просить суху гілку.
Бажа продовження страшних історій ,
Гітари спів чи танець під сопілку.
Тепло вогню нагріло кров і душу.
Із піснею з"єдналося в бажання.
Смак поцілунка , ніби стигла груша ,
Запечена на полум"ї кохання.
30.08.2022р. Олександр Степан.
