Стаю на лід –
кришталь фальшивий,
відлуння тріском річкою пішло
і світлячки мереживом мигтять,..
...не вірю, я вже не вірю в диво,..
...та чорнота, та порожнеча нещасливих,..
Туди безпечні незакохані летять…
Коли свідомість мою гнобить
ілюзія жаданого кохання,
то й я біжу, на лід тонкий стаю…
...та пустота, та порожнеча нещасливих,..
Та чомусь знову жити поштовх дістаю...
