Стаю на лід –
кришталь фальшивий,
відлуння тріском річкою пішло
і світлячки мереживом мигтять,..
...не вірю, я вже не вірю в диво,..
...та чорнота, та порожнеча нещасливих,..
Туди безпечні незакохані летять…
Коли свідомість мою гнобить
ілюзія жаданого кохання,
то й я біжу, на лід тонкий стаю…
...та пустота, та порожнеча нещасливих,..
Та чомусь знову жити поштовх дістаю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2022
автор: Ivan Kushnir-Adeline