Коли я маю вільний час,
В цю ж мить вдаюсь до написання
Поезії, що повсякчас
Пала, немов вогонь кохання,
Розбурхано горить в мені,
В душі та серці ненастанно
Так само наяву, як в сні,
Цим самим живлячи старанно
Мої і почуття, й думки,
Збагачує уяву всюди,
Аби ідеї, мов струмки,
Завжди лились у світ, у люди;
Ідеї, що несуть прогрес,
Аби було всім краще жити,
Та, щоб настав оцей процес,
Слід вчитися й як слід робити.
Словами лиш, без жодних дій,
Ніяким змінам же не бути,
Адже без дій мрій і надій
Повік не вдасться досягнути.
Цю вічну істину просту
Разів, ви, певно, безліч чули,
Та, чи без неї ви мету
Свою колись-бо досягнули?
Гадаю, ні, хіба що в тім
Зарадив друг чи хтось з родини,
Проте не завжди і не всім
Життя встеля легкі стежини.
Проблеми, труднощі у нас
Завсіди* будуть виникати,
Та не настане щастя час,
Як їх не навчимось долати.
*Завсíди – розм. Завжди
Євген Ковальчук, 04. 08. 2019
ID:
956321
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 13.08.2022 22:53:17
© дата внесення змiн: 13.08.2022 22:53:17
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|