Мов таргани в двомірній площині
В обмеженнях своїх уявлень світу.
Проходять повз нас еволюцій дні-
Незмінне его з часу неоліту.
Аби хоч трохи вилізти з нори,
Вслухаючись у Всесвіту мотиви,
Потрібно стати аж ногами догори
Для зсунення всіх звичок перспективи.
Природи незбагненність й чистоту,
Втискаючи у мірки із насиллям,
Прокрустового ложа довжину
Ми пропонуєм всім живим створінням.
Спираючись на мозку постулат
Та нівелюючи для серця ясні речі,
Від приладів спостерігаєм циферблат,
Спростивши дослід, пізнання нівечим.
Не зміряти натхнення мрій політ,
Творчий запал сягне у нескінченність,
Коли зійдем з доріжки"слід у слід",
То зрозуміємо свою благословенність.