Ну ось, нарешті, світла бог підняв завісу. Ще не докучливе тепло зове гульвісу. Зардівся, ледь повстав з гряди, кущ полуниці. Галявин чутно аромат в любому віці. Найдовші дні, коротші ночі, теплі ливні. Дарують зорі глядачам простори дивні. Світанок до мурах дійшов, кипить турбота. Себе питають трударі «Коли ж субота?». На ярмарок суботній йдуть старі та обрость. Шумлять, купують-продають собі на користь. Туман за річкою пливе на гожу днину. Дівчину хлопець обійма, свою єдину. Трави зелене море жил, хитає вітер. Шпаки співають, що зима не ходить світом. Аж раптом хмари набіжать, несуть негоду. Не лячні затінок й вода – зрости городу!
