Тоді вийшов Ісус і пішов, як звичайно,
на Оливну гору. І,... ставши на коліна,
почав молитися:«Отче, коли ти хочеш,
віддали від мене цю чашу, тільки хай
не моя, а Твоя буде воля!»Тоді з'явився
йому ангел з неба, що підкріплював
його. Повний скорботи та тривоги, ще
пильніш молився, а піт його став, мов
краплі крови, що падали на землю.
(Євангеліє від Луки 22. 39—44 )
Зійшов повний місяць
над змореним краєм,
освітив Оливну гору
та куполи храму.
Бліде лице Ісуса
покрилось мокротою,
краплі крові із водою
падали додолу.
Сумні очі зі сльозами
зведені до неба,
спраглі губи шепочуть
молитву до Бога:
«Відверни гіркую чашу,
віддали від мене!
Але ні, людська природа
не переможе Твої!»
Ангельські полки небесні
піднялись над горою,
став Ісус на повний зріст
готовий до бою!
До останнього двобою
з вражим Сатаною,
хрестом його переможе
Відкупитель роду!
