Довкола твоїх зіниць відтінки усіх небес,
Що були до тепер, що над садом твоїм бовваніли
І пливли, і мінялись, і вдихали уста поетес
Кольорові вітри напуваючи словом тіло.
І здіймалося плаття, спадаючи зеленню вниз
Мов долина весни, де збігають до ніг пасифлори,
І тремтіла роса, чисті роси наболених сліз,
По тернистих вінках наче сонце на бані собору.
Я кохаю тебе Україно моя золота,
Синьоводну, блакитну, волошками піль гарячу.
Ти вдихаєш у серце могутнє коріння життя
Я радію тобі і з тобою нестримно плачу.
10.03.2022
