Два кольори несе весна...
Два кольори: і чорне, й біле.
Розфарбувала так вона
Війну двох сил: і темних, й світлих.
Зіткнулись у страшнім бою...
Двобій на смерть чи виживання,
За право жить в земнім раю
Одному. Другому – вмирання.
Два кольори...Ось неба синь
Та неосяжні сині далі,
І раптом - грім і чорна тінь,
Й похмурі паростки печалі.
Два кольори – земні лани
Із жита, й ярої пшениці,
Та раптом, градами знесли:
Мости, будинки, залізниці.
Два кольори – це радість, сміх,
Й дитячі пісеньки́ веселі,
А після, сміх немов притих,
І далі - туга, страх в підвалі.
Два кольори – це сивина,
Хоча й не чорна, та не біла,
Це - гіркоти сумна сльоза,
І кров, що землю окропила.
І світло, й темінь в кольорах
Зійшлися битись у двобої,
Все зло потоне в болотах,
Добро зродиться в Божім слові.
