_U_U_U_U_U_U;
abab; aba cbc;
Хвилі Бористена чари сіють давні
Під мостом Новим незмінно роки довгі
І сама надчасність постає у славі,
Що не знає марних справ людини зовсім.
Та мені, чомусь, згадалися моменти
Із мого життя юнацького булого,
Як гуляв колись сумним Дніпровим брегом,
Як шукав життя я там собі нового.
О ріка велична, моцна, широченна,
Ти і я злилися у єдине ціле –
Вічність і така минуща мить поета.
Тільки зміни будуть неодмінно сильні:
Всохнуть рік потоки, стануть обмілілі,
А вірші, зявившись раз, не зникнуть більше.
