Ти десь на відстані руки.
Такий близький, і все ж далекий.
Летять із трепетом лелеки
Від неї втрачені роки.
Днів радості стихає звук.
Відлунням вернеться щемливо,
І спогадів шалена злива
Накриє зливою із мук.
Як нитки сплутані думки
Тривожать знову давні рани.
І кожний день, проснувшись рано,
Нові майструєш їм замки.
Ти їй на відстані душі,
Ти десь на відстані пів слова.
І знай, вона завжди готова
від всіх замків віддать ключі.
І все пробачити. Все, знову...