Цікаво ким тоді ти був
Поки не знав піщаних бур,
Допоки не зробив ти крок
У напрямку всіх помилок.
Так дивно, як зійшов з шляху,
Як втратив ти свою мету,
Як полюбив нічну пітьму
Відколи перейшов межу.
Так сумно, що згнівив Богів,
Що знов пустився берегів,
Що вчасно ти не зрозумів,
Що плисти маєш через рів.
І знаю, що відколи плив
Знов народитись ти хотів,
Бо всіх нас доля ця єдна,
Щоб повертатись до життя.
І є надія, що біда
Штовхне нас на шляхи добра.
І відчиняючи врата,
Ти зайдеш в дім, бо вже пора.
