Груднева ніч заврунена в туман
Промінням гаптувала чорні шати,
Вона їх розгорнула над всіма,
Але не всі хотіли поспішати
Назустріч дивовижному човну –
Їх два було, я бачила, а потім
Один із них раптово затонув,
Немовби хтось чекав його насподі
Цієї каламутної ріки –
Життя, що на болото часто схоже,
За човен ухопились дві руки –
Людину підняли долоні Божі.
