Колись у нього був всій дім,
Сім"я була така велика.
Тепер лишився він один,
Життя його тепер безлике.
Зібрав пожитки в стару торбу,
Вони не варті і гроша.
Життя його - одна дорога,
Але душа його втіша.
Ось зараз він прийшов до хати,
Лиш голі стіни, без даху.
І залишилось лиш зітхати,
Все придалось йому страху.
Дістав потерту стару кобзу,
Дарунок батька тих часів,
Почули люди, що поблизу,
Лилася музика і спів.
Юрба зібралась чималенька,
Послухать пісню дивака,
А на лиці сльоза скупенька,
На душі впала чужака.
Притихла навіть дітвора,
На діда мовчки поглядали...
Та день повільно догорав,
Співця з журбою покидали.
Пішов кобзар, залишив жаль,
Життя таке ж несправедливе!
За ним попленталась й печаль,
Така болюча і вразлива...