* * *
Людмилці Дружині
вітер — білі хмарки —
з-за обрію
прямо на мене
в блакить
чимдуж
й швидше
і швидше! летять
чи —
кожне слово
шукає своє каяття
ми й Тобі, Боже,
чи годимо?
чи то солодко всім
чи лиш нам?
ми соло Богу —
солодимо
ми мабуть тіні не кидаєм
один від одного
ми не відходимо
ми з Людмилою храм
небо ніби безсмертне
нам дарується далі!
ось затих — тра-та-та
та-ра-рам
нас раніше до рани
не по одному
а вдвох прикладали
ми з Людмилкою — храм!!
то чи кожен у слові
шукає
своє каяття
вітер
білі хмарки
в храм
в сяючий храм
що над нами
швидко летять
22.10.2021,
ліс в жовтні!
