Ви можете не слухати пророків -
Продовжуючи хибним рух шляхом,
Але вже через кільканадцять років
Сторицею насититесь гріхом.
Пророк отримує від Бога слово,
Щоб на землі порядок навести,
Але ви обираєте полову,
А бункер залишаєте пустим.
Та ви нервуєтесь від попереджень
І ладні навіть знищити його,
Аби лиш не зректись від упереджень -
Брехні від чорта рудогривого.
Вже сотні раз я кликав вас звернути
Із тих нечестям сповнених шляхів,
Та ви не хочете те навіть чути,
Підтримуючи хижих ворогів.
Тому й лишаєтесь на роздоріжжі
Між вбивцею та злодієм лихим,
Котрі крадуть за безцінь ваше збіжжя,
А Бог лишається до вас глухим.
Не хоче Він таких упертих чути,
Бо ви Його цураєтесь самі,
Коли, мов навіжені ліліпути,
Зв’язали Гуліверів у ярмі.
Пророки завжди гинуть у неволі,
Невизнані й розп’яті на хресті,
Але й народи згодом у недолі
Віками стогнуть з нерозумності.
То ж може час залишити свавілля
Безумства й беззаконня назавжди,
Та й мудрістю розчистити довкілля –
Щоб правди чистої напитися води?
Та й жити вже у чесній атмосфері,
Без злочинів і кривди на землі.
І Бог тоді, в Своїй святій манері,
Зупинить нам усі події злі.
І зацвітуть веселкою народи,
Усі страждання кануть в небуття,
І лиш тоді достойну нагороду
Знайде пророк за втрачене життя.
