Привіт, Сивий Леве. Давно не бачились.
Лиш поглянь, по бруківці стільки вже років пройшло.
Я в твоїй так дбайливо збереженій старості
Ошатний, тихий, натхненний спокій собі знайшла.
Вірменська говорила, вабила кароокими стінами
Напоїла кавою з розпеченого піску….
Хоч вона вже й стала зовсім трішки сивою,
Та східний характер все ще подібний вогню.
На Площі Ринок пряничні стіни шепочуть історії
Про твою молодість та шляхетні літні вечори,
А щоб їх почути піднімалась гвинтовими сходами
На Ратуші твої очі по дахах моє серце вели.
Кроками по Староєврейській до Арсенальської,
Поважні балкони цвітуть в фіалках й бегоніях,
Кам'яниця, Високий Мур та Арсеналу спадщина...
Немов художник в уяві малювала їхню історію.
Я слухала твої щирі розмови з Богом…
Вони летіли до неба в передзвонах дзвіниць
Десь в протягах старих дворів ловила подихи
І закривала очі, відчуваючи кожну мить.
Дякую, Старий Леве, за те, що вислухав.
Ти як завжди підтримуєш в потрібний час.
Бережи себе і свою старість вишукану.
Я повернусь, крокуючи по бруківці в роках.
Розумію Ваші почуття.. 
