Якщо немає в лісі птахів,
То ліс той повен жахів,
Коли гроза без грому,
То не біжиш бігцем до дому...
Тому й пишу вірші,
Зла випаровую льодини.
Без них нема душі,
Без них нема людини,
Без них нема родини,
Без них нема любові,
Без них немає тіло крові.
Без них гроза без грому
І не біжиш бігцем до дому,
Без них немає в лісі птахів
І ліс той повен жахів...
Якщо немає рими у думок,
То каламутніє й життя струмок.
Тому і вірші пишу,
Страждаю, ледве дишу.
Хоча не певен що зумію,
Що світ увесь добром зігрію,
Що поборю в людині зле,
Але, але, але…
