Приймав мене Київ щиро.
Горнув білий пух до ніг.
Громи відмінив і зливи,
Гостив, чим і як лиш міг.
Каштанами око вабив,
Іриси вплітав у дні.
І вишукані єдваби
У парку стелив мені.
Зі сонця стягав він упряж,
Як пан при стрічі картуз.
І грало тоді, мов Лукаш,
Воно на сопілці блюз.
Я слухала гру і мліла.
До серця вкладала скарб.
Чуття, як черешня спіла,
Ураз набирало барв.
Стрічав мене Київ фестом
Зі співом ура-гуртів.
Вражав благородним жестом
І словом екстра-сортів.
Дніпро в очі лив і Тельбін.
Прощалась, подав перо.
Не змиє ніякий термін
Привітний його прийом.
1.06.21
