Це ті ідуть, що не зреклися,
Ні свого роду, ні братів…
Ви є любов за вас молюся,
За ваших доньок та синів.
Сьогодні йдете в вишиванках,
А згодом крила проростуть…
В молочних фарбах, як в світанках,
Рождається первинна суть.
Ви діти сонця, що злітають
В палких осяяних серцях!
Вас навіть пекло не здолає,
Бо ви пройшли братерства шлях!
Сплелися квіти у віночках
В ясних магічних кольорах.
Барвисті мальви на сорочках
Й небесний прапор у руках.
Любов жила та наче зріла,
Боролось, тліла — розцвіла.
Неначе в полум’ї родилась,
Неначе миром проросла.
Осяй же небо щирі лиця
Та закарбуй блаженний слід,
Коли з’єднались Українці
У той єдиний вічний рід!!!
Приємно бачити українців у барвистих вишиванках. Ці відчуття передати неможливо. І гордість і радість і ще, що не можу описати словами. Ви спробували і у Вас вийшло круто!!!