” Біда прийшла,
За нею бідність,..” -
Дурнувата фраза.
Ніби ось так,
Сама вона прийшла,
Непрохана зараза.
А скнару ненаситного,
А злодія терпіли…?
Чого ж тепер
Жадаєте у нього?
Що він не встиг, усе доїли
І все киваєте на Бога!
В очах великий ляк,
Але зізнатися, то ніяк,
Що горе надбане,
Що в цій журбі,
Усе пороблено
самим собі.
Ніколи, ні!
На самому пекучому вогні
По собі зло не згине,
Не випарує зло само,
Мороз, сердець мовчання,
Лиш кріпить міць льодини,
А божа крапля теплої любові
Жадає моря злої крові!
Бо згин - не наше існування…
Такого Бог нам не хотів?
Тоді не спи і не чекай..!
Роздмухуй кузні зрання
І клич найкращих ковалів,
Що викують нам сто мечів
Для зрубу вражих сто голів!